Конспекти уроків 7 клас

Тема: Державний устрій, закони та звичаї Ліліпутії в романі Дж. Свіфта.

Мета: розкрити алегорично-сатиричний зміст книги, її гуманістичну спрямованість, допомогти учням зрозуміти іронічність сатиричної оповіді Дж. Свіфта, пояснити поняття іронії та гумору; формувати навички виразного читання й переказу, учити аналізувати художній твір (комунікативні компетентності); виховувати доброзичливе ставлення до слабких, неприйняття війни як неприродного явища (соціальні компетентності).

Тип уроку: урок-дослідження.

Обладнання: портрет письменника, малюнки учнів до твору, опорна схема «Ліліпутія», таблиця «Ліліпутія — Англія XVIII ст.», карта світу, презентація.

Держави такі, які люди: вони виростають із людських характерів.

Платон

ХІД УРОКУ

II. Повідомлення теми, мети, епіграфа уроку.

Мотивація навчальної діяльності. Актуалізація знань учнів . Слайд 3

Діти, зверніть увагу на епіграф, адже він є невід’ємною складовою нашого уроку, і до нього ми ще будемо звертатися упродовж роботи. Що стосується завдань уроку, то вони такі: нам потрібно з’ясувати, якими були закони й устрій у Ліліпутії, чи приносили вони користь своєму народові? Хто приходив до влади, яким чином?

ІІІ. Робота над темою уроку

Діти, ви вже прочитали роман «Мандри Гуллівера»? Як ви гадаєте, для кого він був написаний: для дорослих чи дітей?

Давайте попрацюємо з текстом і з’ясуємо це. Які проблеми піднімає автор у цьому творі: серйозні, глобальні чи розважальні?

Отож, перейдемо до твору. І розпочнемо з його жанрових особливостей.

• До якого жанру роману, на вашу думку, належить цей твір: до наукового, психологічного, пригодницького?

• Чому саме до пригодницького?

«Мандри Гуллівера» — це не лише пригодницький твір. Насамперед, це сатиричний роман.

Робота зі словником літературознавчих термінів:

1) Сатира — різке осміювання суспільних вад, викриття недоліків дійсності.

Отже, Дж. Свіфт викривав істинну сутність явищ політичного життя Англії XVIII ст. Те, що неможливо було сказати відкрито, письменник говорив через алегоричні образи.

2) Алегорія — це…

Коли автор розповідав про ліліпутського імператора, придворні інтриги, боротьбу політичних партій, то все це, неначе у дзеркалі, відображало дійсність однієї країни. Якої саме? (Англії)

Хоч як би не відхрещувалась від таких аналогій британська влада, на це Свіфт відказав: «Сатира — своєрідне дзеркало, в якому кожен, хто дивиться в нього, бачить, як правило, обличчя всіх, крім свого власного».

А тепер перейдемо до сюжету твору. Перегорнемо перші сторінки роману і пригадаємо, яка страшна трагедія сталася з кораблем, на якому вирушив у плавання Лемюель Гуллівер? (Відповідь учнів.)

А ось як про це пише Свіфт (текст супроводжує музика сучасного американського композитора Ральфа Рейджера, яка була написана для американської екранізації «Мандрів Гуллівера»): «Коли ми прямували до Ост-Індії, нас захопив страшний шторм і відніс на північний захід од Вандіменової Землі… 5 листопада стояв густий туман, тож матроси тільки на віддалі півкабель-това від корабля помітили скелю. Сильний вітер гнав нас просто на неї, і корабель умить розбився. Шістьом з екіпажу, і мені в тому числі, пощастило спустити на воду човен і відпливти на безпечну відстань від корабля та скелі. Ми гребли, гадаю, зо три ліги, поки зовсім знемоглися. Далі ми пустилися на волю хвиль, і через півгодини шквал з півночі перекинув наш човен. Гадаю, що всі мої товариші загинули. Я плив навмання, підштовхуваний вітром та припливом, раз у раз шукаючи ногами дна. Нарешті, вкрай знеможений, я раптом відчув під ногами землю». (Музика стихає.)

І в яку країну він потрапив?

Ви вже прочитали цей твір. Якою постає Ліліпутія?

Дати відповідь на це питання нам допоможе анкета «Дивовижна країна Ліліпутія», з якою ми на цьому етапі уроку й попрацюємо. (Учитель роздає анкети й починає роботу.)

1. Де знаходиться Ліліпутія? (На острові)

2. Як називають жителів цієї країни? (Ліліпутами) До речі, кого вони вам нагадують? (Комах) А живуть вони за людськими законами чи за комашиними?

(За людськими)

І проблеми у них теж людські.

Словникова робота

Слово «ліліпут» — неологізм Свіфта. Він утворив його від англ. слова «lіttlе» (маленький) і лат. «putidus» (зіпсований). Отже, ліліпут — маленька людина з вадами великої людини.

Як ви гадаєте, зробивши своїх героїв маленькими, чи хотів Свіфт образити людей низького росту? (Ні) На що він натякав: на маленький зріст чи на маленьку душу? (Страшним є не маленький зріст, а маленька душа, що не здатна на благородні вчинки)

3. Хто править країною? (Імператор)

4. Хто є першим помічником імператора у державних справах? (Прем’єр-міністр)

5. Що вам відомо про політичне життя цієї країни? Чи є в ньому партії? (Так. Тремексенів і слемексенів)

6. Чи присутня у цій країні система правосуддя? (Так)

7. Як ставиться Ліліпутія до своїх сусідів? (Воює проти них)

8. Чи приділяє імператор належну увагу освіті, науці, вихованню? (Так)

Висновок № 1

На перший погляд, перед нами звичайна країна, що знаходиться на невеликому острові, в якій існує порядок і благополуччя. Як кожна держава, вона має свого імператора, уряд, закони. Ніби все звично, але придивимося до цієї країни пильніше.

Оскільки на чолі цієї держави стоїть імператор, то яким уперше Гуллівер побачив імператора Ліліпутії? Знайдіть опис зовнішності імператора та зачитайте його.

І під номером першим ми запишемо імператора Ліліпутії. А про те, хто був королем Англії на початку XVIII ст., вам розповість ваша однокласниця, яка отримала інформацію в учителя історії.

Довідка М 1

За задумом автора, король Ліліпутії повинен був нагадувати англійського короля Георга І, який владував з 1714 по 1727 рік. З обережності Свіфт не наважився надати ліліпутському монарху портретної схожості з некрасивим і низькорослим Георгом І, але за те поширив схожість на деякі риси характеру останнього. Так само як Георг І, ліліпутський король відзначається великою скупістю і майже не втручається в справи керування, фактично передовіривши турботи про державу своїм міністрам.

Словникова робота

Прийом, який використовує автор при зображенні імператора ліліпутів і не лише його, називається іронією.

Іронія — приховане глузування, насмішка у вигляді похвали, захоплення.

Якими ж були порядки, закони, система правосуддя в країні, де правив такий імператор? Звернемося спочатку до двору монарха.

Як у Ліліпутії отримують високу посаду або домагаються ласки при дворі? Свою думку підтвердіть текстом.

Політичну діяльність Уолполя Свіфт уподібнює до спритних стрибків канатного танцюриста.

Ліліпутам, що хочуть домогтися великого успіху при дворі, зовсім необов’язково бути вельможного роду чи мати гарне виховання. Головне — уміння танцювати на канаті. «Немає нічого найнебезпечнішого, ніж доручати посади талановитим людям», — говорять вони. Тобто розумові здібності тут не враховуються.

До речі, Флімнап теж мав свого прототипа, який жив і працював при дворі Георга І. Про нього вам розповість ваш однокласник.

Що потрібно зробити, щоб отримати нагороду від імператора?

Чи потрібно любити свою країну, дбати про її добробут, чинити подвиги в ім’я батьківщини, щоб отримати нагороди?

Висновок № З Нагороди: синя, зелена, червона нитки — це англійські ордени Підв’язки, Бані, Святого Андрія, якими дуже часто нагороджували не за подвиги в ім’я народу, а за подарунки, шахрайство, наклепи.

Нагороди отримують не за якісь особливі заслуги, а за спритність та вміння пролізти під палицею. «Глибока зіпсованість звичаїв — ознака того, що народ деградує», — констатують учені Ліліпутії.

• Які партії існували в Ліліпутії? Чому вони ворогували між собою? Свою думку підтвердіть текстом.

• Чи може, на вашу думку, висота підборів бути причиною ворожнечі?

• Між партіями тремексенів і слемексенів були також аналогії в англійському суспільстві XVIII ст., про які дізнавався в учителя історії ваш однокласник. (Розповідь учня) На початку XVIII ст. в Англії остаточно сформувалися дві політичні партії — віги і торі, які вели запеклу боротьбу за владу.

Ліберальна партія вігів була виразницею ідей буржуазії. Ця партія підтримувала конституційну монархію. При цій формі правління владу короля було урізано, і вирішальне слово у всіх державних справах належало парламентові. Віги вимагали розширення промисловості та торгівлі й приєднання нових колоній.Торі — консерватори — відстоювали інтереси феодального дворянства. Вони намагалися всіляко затримати розвиток капіталізмв Англії і свої надії покладали на сильну королівську владу. Але жодна з цих партій не виражала інтересів народу.

Пристрасть імператора ліліпутів до низьких каблуків — натяк на належність до партії вігів Георга І, який після вступу на престол вигнав усіх торі з урядових установ.

• З якими ще ворогуючими таборами зустрічаємося ми на сторінках роману?

До речі, і ці ворогуючі табори мали реалії в Англії XVIII ст. (Розповідь учениці.) Тупоконечники і гостроконечники — це є не що інше, як сатиричне зображення релігійного розколу, який розділив християнську церкву на католицьку і протестантську. Суперечності між католиками і протестантами звелись до вузько релігійних розбіжностей, які були, на погляд Свіфта, такими ж неістотними, як суперечності та розбіжності гостроконечників і тупоконечників

Ну що ж, настав час звернутися і до судової системи Ліліпутії. З давніх-давен символом чесного правосуддя є давньогрецька богиня Феміда, про яку вам розповість ваша однокласниця.

Проблемна ситуація

• Порівняйте зображення Феміди й ліліпутську статую правосуддя. (Робота з ілюстраціями. Відповідь учнів.)

• Чи справедливий закон у ліліпутів? Чи може бути життя справедливим, якщо не дотримуватися законів?

Досить дивною є система виховання дітей у цій країні. Що вам про неї відомо? (Дітей забирають від батьків, виховують у закритих закладах. Але ж таке виховання має негативні наслідки, оскільки дитина позбавлена батьківської ласки, у неї немає почуття власної домівки, коріння роду. До того ж освіта має різко виражений характер: діти бідних не вчаться.)

IV. Підбиття підсумків

Ось і підійшов до кінця наш урок, невеличкий екскурс не лише сторінками роману Свіфта, а й історією Англії XVIII ст. Подивіться, будь-ласка, уважно на дошку і дайте відповідь на питання уроку:

• Чому Свіфт упродовж 11-ти років не визнавав авторства такої популярної книги? Яку мету він ставив, так ретельно описуючи вигадану країну Ліліпутію?

І нехай наше сьогоднішнє прочитання твору допоможе вам без прикрас побачити життя своєї країни, свого народу, навчить справедливості, доброти, гідності, бо ця книга й сьогодні дуже актуальна. Адже ще сам Свіфт вважав, що його твір не лише про Англію, що він має узагальнююче значення, що його мета: «Не розважати читача, а будити в ньому зрілість».

V. Домашнє завдання

Користуючись матеріалами анкети, таблиці, підготуйте усну розповідь «Дивовижна країна Ліліпутія».

Експрес-інформація (матеріали до вивчення роману Дж. Свіфта «Мандри Гуллівера»)

Довідка М 1

За задумом автора, король Ліліпутії повинен був нагадувати англійського короля Георга І, який владував з 1714 по 1727 рік. З обережності Свіфт не наважився надати ліліпутському монарху портретної схожості з некрасивим і низькорослим Георгом І, але за те поширив схожість на деякі риси характеру останнього. Так само як Георг І, ліліпутський король відзначається великою скупістю і майже не втручається в справи керування, фактично передовіривши турботи про державу своїм міністрам.

Довідка № 2

Під іменем Флімнапа показано ненависного Свіфту прем’єр-міністра Роберта Уолполя, який з 1721 по 1742 рік очолював міністерство вігів, — поміщика й фінансового ділка, безпринципного користолюбця. За час його роботи Кабінет міністрів і парламент отримали величезну політичну владу. Відтоді стало конституційним звичаєм, що король не бере участі в засіданнях кабінету міністрів.

Політичну діяльність Уолполя Свіфт уподібнює до спритних стрибків канатного танцюриста.

Довідка М З

Нагороди: синя, зелена, червона нитки — це англійські ордени Підв’язки, Бані, Святого Андрія, якими дуже часто нагороджували не за подвиги в ім’я народу, а за подарунки, шахрайство, наклепи.

Довідка М 4

На початку XVIII ст. в Англії остаточно сформувалися дві політичні партії — віги і торі, які вели запеклу боротьбу за владу.

Ліберальна партія вігів була виразницею ідей буржуазії. Ця партія підтримувала конституційну монархію. При цій формі правління владу короля було урізано, і вирішальне слово у всіх державних справах належало парламентові. Віги вимагали розширення промисловості та торгівлі й приєднання нових колоній.

Торі — консерватори — відстоювали інтереси феодального дворянства. Вони намагалися всіляко затримати розвиток капіталізму в Англії і свої надії покладали на сильну королівську владу. Але жодна з цих партій не виражала інтересів народу.

Пристрасть імператора ліліпутів до низьких каблуків — натяк на належність до партії вігів Георга І, який після вступу на престол вигнав усіх торі з урядових установ.

Довідка № 5

Тупоконечники і гостроконечники — це є не що інше, як сатиричне зображення релігійного розколу, який розділив християнську церкву на католицьку і протестантську. Суперечності між католиками і протестантами звелись до вузько релігійних розбіжностей, які були, на погляд Свіфта, такими ж неістотними, як суперечності та розбіжності гостроконечників і тупоконечників.

Довідка № 6

Ліліпутія і Блефуску — це Англія і Франція періоду війни за іспанську спадщину 1701–1711 років, до якої вони не мали відношення.

Так чи ні

1.Лемюель Гуллівер був лікарем.+

2. Після шторму вдалося врятуватися шістьом членам команди. –

3. Коли Гуллівер прокинувся, він був прикований ланцюгами до скелі. -

4. Імператор Ліліпутії був на цілий ніготь вищий за своїх придворних. +

5. Кандидати на високу посаду стрибали через палицю. –

6. Нитки, якими нагороджували підлеглих були синього, червоного і зеленого кольорів.+

7. На узбережжі Гуллівер залишив пояс. -

8. Роман «Подорож Лемюеля Гуллівера» є історичним романом. –

9.Ліліпут означає маленький.+

10.Художній прийом, який використовує автор називається сатира. +

Ліліпутія
Імператор
Тремексени і слемексени
Тупокінечники і гострокінечники
Різнокольорові нитки
Блефуску
Стосунки між Ліліпутією і Блефуску
Танці на канаті та проходження під палицею

Тема: О. Генрі. "Останній листок»

Інтегрований урок (зарубіжна література — психологія) за новелою "Останній листок" О. Генрі із застосуванням інноваційних технологій

Мета: навчати учнів аналізувати прозовий твір, ви­значати символічне значення його окремих деталей, інтер­претувати прочитане; спонукати їх до роздумів над мо­рально-філософськими проблемами, порушеними в новелі; виховувати в них почуття взаємодопомоги, співчут­тя, милосердя.

Завдання психолога: виробляти в учнів ба­жання позитивно мислити, бути оптимістами; уміти чітко ставити перед собою мету, визначати шляхи її досягнен­ня.

Обладнання: портрет О.'Генрі, фото Неаполі­танської затоки, плюща, репродукція скульптури "Мойсей" Мікеланджело, схема-зірка для психологічного тре­нінгу.

                                                          Хід уроку

I. Підготовка до сприйняття нового матеріалу.

• Психологічна вправа "Зоряний дощ".

Психолог. Ця вправа підвищить ваш позитивний   емоційний рівень, допоможе створити групову взаємодію для досягнення більшого успіху основної мети уроку; на­лаштує на романтичну атмосферу підчас заняття.

Отже, починаємо постукувати вказівним пальцем по долоні, потім додаємо ще один палець, далі ще один, шум оплесків посилюється. Дійшовши до всієї долоні, так само робимо у зворотному порядку. Шум стихає. Тиша.

• Вправа "Незакінчене речення".

Учитель. Загальна назва сьогоднішнього уроку "Світ належить оптимістам". Це лише перша частина відомої фрази. Як би ви її закінчили? Чому саме так думаєте?

Про оптимістів і песимістів, їхнє ставлення до життя, до реалізації своїх сподівань йтиметься сьогодні на уроці за новелою О. Генрі "Останній листок". Ми з'ясуємо, як О. Генрі розкриває тему взаєморозуміння та прагнення людини зробити добро іншій, що є засобом подолання життєвих негараздів.

II. Робота над новим матеріалом за планом:

1. Характеристика молодих художниць.

2. Утілення в образі Бермана найкращих людських рис: готовності до непоказної самопожертви та любові до ближ­нього.

3. "Кола Вена" (за образами Бермана, Джонсі).

4. Символічне значення образів плюща, Неаполітансь­кої затоки.

5. Останній листок — шедевр.

6. Що потрібно для досягнення мети?

• Робота над літературознавчими поняттями, що сто­суються сюжету новели і його складових.

— Розкрийте термін "експозиція". Що є експози­цією в новелі?

(Експозиція — це вступна частина художнього твору, в якій стисло висвітлюється ситуація, що випереджає за­в'язку, роз'яснюються наміри автора, зазначається час і місце дії. В новелі "Останній листок" експозицією є ознайомлення з місцем, де відбуваються події).

— До чого готує нас така вступна частина?Хто живе в бідному кварталі?

(Подібна експозиція налаштовує читача на розповідь про бідолах від мистецтва, які не мали достатніх статків, щоб винаймати квартири в престижних районах міста).

— Які деталі у вступі свідчать про фінансову скромність Сью і Джонсі?

("Салат із листя цикорію", "студія ...містилася на го­рищі присадкуватого триповерхового цегляного будинку" — чим вище квартира (а це навіть не квартира, а лише горище), тим нижчі ціни на житло).

— Що таке зав'язка твору?Коли вона починаєть­ся в новелі?

(Зав'язка — вихідний моменту розвитку дії художньо­го твору. В новелі — це хвороба Джонсі).

— Чому персоніфікований образ "містер Пневмо­нія " заглянув саме у той квартал, де жили дівчата?

(Пневмонія — запалення легенів — найчастіше почи­нається від недостатнього харчування, відпереохолоджен-ня; дівчата жили у нестатках, тому й не дивно-, що одна з них захворіла).

• "Кола Вена". Упродовж уроку запис ключових слів, що означають спільне і відмінне між Берманом і Джонсі. Об'єднуюче слово — "бідність".

— Зачитайте висновок лікаря після відвідин Джонсі. Прокоментуйте його слова.

(Лікар вважає, що у дівчини мало шансів на життя, бо вона не опирається хворобі. Дівчина і справді, на жаль, не бачить, за що їй у цьому світі "триматися", тому без­надійно чекає на смерть).

— Про що думала Джонсі, рахуючи листки з плю­ща, що опадали?

(Вважала: "Коли впаде останній, я помру". Вона пов'я­зала життя плюща з власним життям).

— Як поставилася до хвороби Сью? Які риси її ха­рактеру ви б вважали основними?

(Вона дбала про подругу, прагнула хоч трішки зароби­ти, щоб підхарчувати її. Сью чинить добро іншому, а це допомагає їй подолати і власні життєві негаразди).

— З чиєю допомогою Сью хотіла намалювати ілю­страцію до журнального оповідання? Зачитайте опис цього героя і відомості про нього.

(Йдеться про художника-невдаху Бермана, який, мрію­чи про власний шедевр, не створив нічого путнього, "чи­сте полотно двадцять п'ять років чекало перших штрихів шедевра", "не малював нічого, крім якоїсь мазанини").

— На що автор звертає увагу в його портреті? ("Йому вже перевалило за шістдесят, і борода, вся у кільцях, як уМойсея Мікеланджело, спускалася у нього з голови сатира на тіло гнома". Автор підкреслює не­відповідність у зовнішності Бермана: голова сатира і тіло гнома).

• У "колах Вена" з боку характеристики Бермана впи­суються слова "Мойсей" і "гном".

— А хто такий Мойсей ?

• Повідомлення заздалегідь підготовленого учня про Мойсея.

На комп'ютері демонструється репродукція статуї "Мойсей" Мікеланджело.

За біблійною міфологією Мойсей — вождь ізраїльських пле­мен, пророк у християн, іудаїстів і мусульман.

Коли народився Мойсей, його мати три місяці прихову­вала народження сина через наказ єгипетського фараона вбивати немовлят-хлопчиків. Щоб урятувати дитину, вона поклала її в кошик і залишила на березі річки. Усе те ба­чила сестра Мойсея. Дитя знайшла дочка фараона, а се­стра Мойсея вмовила її віддати брата рідній матері, мов­ляв, на виховання. Коли ж дитина підросла, мати представила її фараоновій дочці. Так Мойсей став їй за сина. Перебуваючи в царських палатах, навчався різним премудростям. Минав час, і Мойсей почав розуміти ста­новище ізраїльтян в Єгипті: вони бідують, зазнають зну­щань. Ставши якось на захист єврея, він убив єгиптяни­на. Аби фараон не зміг покарати його за те, Мойсей втік до землі Медіамської, де згодом одружився і мав сина.

Одного разу, коли Мойсей пас худобу тестя, йому явив­ся Господь із охопленого вогнем тернового куща і повелів іти до фараона з проханням, аби той відпустив ізраїльтян з Єгипту. Мойсей відмовився, чим викликав невдоволен­ня Бога, але до самодержця пішов. Та фараон не виконав його прохання. Натомість життя народу навіть погірши­лося. І тоді Господь послав кару на Єгипет: настала тем­рява, епідемії косили людей, мерли первістки, вода пере­творилася на кров. І фараон здався: відпустив ізраїльтян з Єгипту, де вони жили 430 років. Ця подія — велике свято для іудеїв: у цей день вони святкують Пасху.

Жив Мойсей 120 років. Сорок із них він провів у па­лаці, другі — з овечими стадами в землі Медіамській, а останні — в пошуках обіцяної землі — в мандрах Сінайською пустелею на чолі ізраїльського народу. Дійшовши до омріяної "обіцяної землі", він помер.

У "колах Вена" під словом "Мойсей" учні вписують слова: "мудрість", "досвід", "бажання дійти до мети". Під словом "гном" — "низькість", "ницість", "незначущість".

— На що натякає читачам автор, пишучи про Мойсея поряд із Берманом ?

(У художника є якісь приховані риси, і вони в ньому мають неодмінно розкритися).

— Берман погодився позувати Сью. Вони разом ви­йшли до іншої кімнати, "зупинилися біля вікна й з острахом подивилися на плющ ". Чому з острахом, як ви гадаєте?

(Листок упав з дерева, а Джонсі спала і ще не бачила цього).

"Кола Вена" поступово заповнюються.

— Письменник міг би писати про будь-яке дерево з листям, що відривається від вітру й часу. Чому ж одним із "героїв" стає саме плющ?

• Випереджальне завдання: повідомлення учениці про плющ із зображенням рослини.

Плющ звичайний — вічнозелена ліана, котра все, що трапляється на шляху, обвиває, бо стебло дерев'янисте, повзуче. Прикріпляється до будь-чого численними додат­ковими корінцями, досягає довжини від 10 до 80 метрів. Листя плюща шкіристе, блискуче. Росте в Західній, Цен­тральній і Південній Європі. Поширений на Кавказі, в Ірані, Лівані, Північній Африці і на Канарських островах. На території України — в Галичині, Криму, рідше в Захі­дному Поліссі та на Правобережній Україні.

Плющ — багаторічна рослина, яка досягає 200-річного віку. На Півночі Європи трапляються окремі екземпляри плюща, вік яких 450 років і які мають довжину до 100 м.

• Розповідь психолога про подорож до Єгипту, демон­страція фото плюща на сухій, випаленій сонцем землі.

— Чому ж все-таки плющ потрапив у поле зору письменника, а не якась інша рослина?

(Він вічнозелений, може рости в досить несприятли­вих умовах, "чіпляється" за життя).

Учитель. Ви мали завдання виписати із тексту ре­чення, у яких є словосполучення "останній листок". Спро­буймо прокласти своєрідну "доріжку" цього листка, яка вкаже на песимізм та оптимізм розповіді.

Песимізм.

1. "Коли впаде останній, я помру".

2. "Я хочу, поки не стемніло, побачити, як одірветься останній".

3. "...Я хочу побачити, як упаде останній листок".

Оптимізм.

1. "На цегляній стіні ще виднів листок плюща. Один-єдиний... Це останній. Я думала, він неодмінно впаде вночі".

2. "...Самотній листок плюща тримається на своїй ніжці".

3. "Щось примусило цей останній листок залишитися там, де він є, щоб показати, яка я була противна. Це гріх — хотіти вмерти").

Тож всього речень 7. Це символічне число — щасливе, яке несе з собою надію і прагнення здійснення мети. А тепер простежмо за вживанням слова "шедевр".

1. "Він весь час збирався створити шедевр, але навіть не почав над ним роботи'. (Констатація факту).

2. "Він занадто багато пив і ще не облишив балачок про свій майбутній шедевр". (З гумором).

3. "У кутку стояв мольберт з підрамником, на якому було натягнуто чисте полотно, що вже двадцять п'ять років чекало перших штрихів шедевра". (Іронічно).

4. "Колись я намалюю шедевр, і ми всі виберемося звідси". (Оптимістично).

— Яка мрія буїа у старого Бермана? (Створити шедевр).

— Його мрія передбачала щось конкретне? (Ні, він не знав, що хоче зобразить).

— А чи була мрія уДжонсі?

(Вона прагнула нама­лювати Неаполітанську затоку).

— Що для цього їй потрібно було зроби­ти?

(Поїхати до Італії, в Неаполь).

• Розповідь психолога про Неаполітанську затоку з де­монстрацією фотографії.

— Чому письменник, розповідаючи про американсь­ких художників, неодноразово згадує Італію, Мікеланджело?

(Італія вважається батьківщиною мистецтва. Саме там жили і черпали своє натхнення багато художників, музикантів, письменників, серед них і українські пись­менники Леся Українка, Михайло Коцюбинський та ін.).

Учитель. До речі, чимало митців пройшли складною дорогою до визнання і слави. Майже всі починали з біду­вань, поневірянь. Скажімо, І. Айвазовський виріс у бідній вірменській родині, а І. Шишкін навчався в школі за раху­нок пожертв. Видатний український співак В. Гришко, щоб надіслати гроші на лікування для мами, працював вантажником, а співачка С. Лобода — таксисткою, бо на початку кар'єри не мала коштів навіть для нормального харчування. Але оптимісти знаходили шляхи для того, щоб досягти своєї мети.

— Як героїня новели вижила? Чи зможе вона реалі­зувати свою мрію — чи намалює Неаполітанську затоку?

(Завдяки тому, що зберігся останній листок як надія на життя, вона зарядилася позитивними думками і знайшла в собі внутрішні сили, щоб подолати хворобу і здійснити мрію).

— Що ми дізнаємося по Бермана наприкінці новели?

(Стає відомо, що він вночі під північним вітром і холод­ним дощем малював листок плюща на стіні будинку, тож замерз, захворів і помер).

— Які риси Бермана розкрилися?

(Готовність до самопожертви, любов до ближнього).

— Прочитайте останні речення тексту, де зливаються "останній листок" і "шедевр" в оптимістичному акорді, який свідчить, що кожен може здійснити свою мрію: "Те­пер подивись у вікно, люба, на останній листок плюща. Тебе не дивувало, що він ні разу не затремтів і не колих­нувся від вітру? Так, голубко, це і є шедевр Бермана, він малював його тієї ночі, коли впав останній листок".

III. Підбиття підсумків уроку.

— До якого висновку спонукав своїх читачів ав­тор своїм маленьким твором ?

(Світ належить оптимістам, а песимісти — лише спос­терігачі).

• Рефлексія. Вправа "Дотягнись до зірок".

Психолог проводить її з метою оптимізаціі, укріплення впев­неності учнів у тому, що за наполегливості можна здійснити свої прагнення.

Психолог. Встаньте і заплющіть очі. Зробіть три гли­боких вдихи та видихи... Уявіть, що над вами вічне небо, усіяне зірками. Знайдіть якусь особливо яскраву зірку і пов'яжіть її зі своєю мрією, бажанням або метою... Тепер розплющте очі і простягніть руки до неба, щоб дотягну­тися до своєї зірки. Стараймося з усіх сил! Ви обов'язко­во зможете дістати її рукою. А тепер зніміть зірку з неба і обережно покладіть перед собою.

— Як ви назвали свою зірку?

— Що треба зробити, щоб її дістати?

— Який ресурс у вас є для цього?

— Запишіть на звороті зірки, що треба зробити, щоб досягти мети